wordpress themes.

Зведенюк Микола Андрійович

Фото Зведенюка М.А.
Ім’я вчителя хімії Пліщинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Шепетівського району Миколи Андрійовича Зведенюка як педагога-новатора та ентузіаста юннатівського руху добре знане його непересічними здобутками освітянської праці на Хмельниччині й за її межами в учительському і науково-педагогічному середовищі України. Він творчо й ефективно забезпечує формування особистості через систему навчальної, пошукової та науково-дослідницької роботи пліщинських школярів на уроках хімії та в позаурочний час на базі шкільного учнівського лісництва, котре визнано одним з найкращих в Україні.
«Від допитливого учня – до успішного науковця» – такий творчий шлях у майбутню, свідомо обрану професію, пропонує педагог-новатор своїм учням та юним лісівникам – вихованцям зразкового учнівського лісництва «Пліщинське». Сьогодні навіть важко підрахувати скільки випускників школи обрали природничі професії та працюють у різних галузях народного господарства. Серед них – 5 молодих науковців торують свій шлях у науці.
Життєвий шлях Миколи Андрійовича склався так, що його педагогічному пошуку і 33-річній творчій праці на освітянській ниві передувала військова служба, відзначена солдатською медаллю «За воинскую доблесть», училище культури і сільськогосподарський інститут в Кам’янці-Подільському та сумлінна 13-річна сільськогосподарська праця на колгоспній ниві, де він підірвав своє здоров’я і був змушений дослухатись до наполегливих порад лікарів та змінити професію агронома на професію вчителя. В 1986 році М.А.Зведенюк закінчив природничий факультет Тернопільського педінституту.
Сумлінної хліборобської праці, людяності, любові до рідної землі й природи і всього живого, наполегливості, витримки, прагнення пізнавати нове, здолати перешкоди і нестримно йти до омріяної мети ще в дитячі роки навчив його дід Степан Кіндратович, котрий був колгоспним полеводом і шанованим у селі господарем.
Глибокі знання агрономії і аграрний досвід, набуті Миколою Андрійовичем за роки навчання в інституті й колгоспної кар’єри, стали в пригоді під час його педагогічної діяльності на посаді вчителя Пліщинської школи, на той час ще восьмирічної. Викладаючи біологію та хімію, він великого значення надавав пошуковій на науково-дослідницькій роботі школярів, проводячи з ними досліди по ботаніці, рослинництву, агрохімії, геології, топоніміці, лісознавству, деревинознавству, лісовій типології, дендрології, навчав їх проводити фенологічні спостереження, постійно залучав до природоохоронної та природозаповідної справи.
Оскільки в Пліщинській загальноосвітній середній школі, як і в більшості сільських навчальних закладів України, що мали статус трудової політехнічної школи, функціонувала навчально-дослідна земельна ділянка, то на ній працювали учні і проводили досліди з ботаніки, передбачені програмою. Більшість площі дослідних ділянок було відведено під виробничий відділ, адже саме на ньому вирощувалася сільськогосподарська продукція, яка частково забезпечувала продуктами харчування шкільну їдальню. Тому й досліди проводилися учнями, в основному, на ділянках овочевих культур.
Єдине, що могли тоді проводити школярі в природі – це фенологічні спостереження. Проте, Микола Андрійович враховував, шо фенологія – не така проста наука, як здається на перший погляд. Перед проведенням цих спостережень його учні мали досконало вивчити фізико-географічну характеристику району досліджень, адже в залежності від ґрунтових відмін формується флора та рослинність території, знати ботанічну характеристику і біологічні особливості основних видів рослин, що зростають у даній місцевості.
Дирекція школи і педагогічний колектив, враховуючи особливості природних умов, вивчили інтереси та нахили учнів до вивчення природничих дисциплін і вирішили створити на землях Пліщинської сільської ради навчальну екологічну стежку. Весною 1997 року визначили маршрут стежки, а також місця, в яких мали розміститися її станції. Не один день вчителі біології, географії, хімії провели на цих майбутніх станціях. Адже для того, щоб зацікавити школярів потрібно було вибрати урочища з багатою історією, флорою, рослинністю, рельєфом, тваринним світом.
Звичайно, рослинний світ України настільки багатий, що й для фахівця визначити деякі рослини не просто, але учні повинні знати хоча б основні, найбільш поширені і вживані в народному господарстві.
Під час організації станцій траплялися і курйози. Одного разу, йдучи вивчати ґрунти, а для того потрібно було викопати ґрунтовий розріз, і розмовляючи із вчителем трудового навчання, вчитель хімії М.А.Зведенюк розповідав: «Ось це – перстач білий. Його використовують для лікування щитовидної залози і, оскільки село входить в зону ризику Хмельницької АЕС – рослинка має велике фармацЗведенюк інтервюєевтичне значення, а це – рослина Червоного Європейського списку – відкасник осотовидний, який зростає тільки в Україні та деяких районах Польщі, ось жовтим цвітом приваблює перстач прямостоячий. Ще називають його калганом».
Повільно рухаючись, вели розмову далі. І ось таке відповів тоді Миколі Андрійовичу колега « Для тебе це лікарські рослини, а для мене – трава та й трава!».
Більше йому не потрібно було аргументів, щоб переконуватись у потребі реалізації задуманого – на весну вчительський колектив та вихованці еколого-краєзнавчого гуртка були готові до прокладання екологічної стежки і в цьому ж році навчальна екологічна стежина, до маршруту якої входило дев’ять станцій, була прокладена. «У барвистім дивосвіті» – таку назву дали їй пліщинські учні.
Саме в цей час на базі стежки й розпочалося інтенсивне вивчення ґрунтів, флори та рослинності, тваринного світу лісових масивів та прилеглих територій, проводилися фенологічні спостереження, екскурсії, уроки з природничих дисциплін в природі та «зеленому класі», виробничі практики, дослідження в рамках Малої академії наук.
Найбільше школярів зацікавила станція № 6 «Зелена аптека», що розмістилася в урочищі «Адамове Займисько» на північно-західному схилі хвилясто-горбистої місцевості. Характерними рисами території є унікальний мікроклімат який дає змогу зростати великій кількості червонокнижних, зникаючих та лікарських рослин. Урочище можна по праву назвати перлиною Малого Полісся тому, що в ньому окрім лікарських рослин зростають гриби і ягоди, воно характеризується великим різноманіттям тваринного світу. Це також унікальна рекреаційна зона.
Тільки тут, у віддаленій місцевості від сіл, автомобільних і залізничних шляхів та міст, можна спокійно й ефективно відпочити, попити цілющої води з криничок, послухати спів птахів. З народних джерел юні природоохоронці дізналися, що в даній місцевості було багато таких урочищ, серед яких і «Попова пасіка», та недолугі люди винищили їх, заготовляючи дрова.
Члени шкільного еколого-краєзнавчого гуртка були тут частими гостями.
Проводячи трудові десанти по прибиранню території від захаращень і збираючи рослини для гербаріїв, школярі не тільки пізнавали світ, а й відкривали для себе щось нове. Жителі прилеглих сіл приходили сюди заготовити лікарську сировину, гриби, ягоди.
Але один прикрий випадок підштовхнув пліщинських учнів та їх учителя до негайної роботи зі збереження цієї природної перлини. Отримавши від Миколи Андрійовича завдання – зібрати гербарій, вони прийшли в урочище і побачили те, що їх усіх шокувало. Під високими черешнями лежали зрізані гілки. Так хтось із відвідувачів благодатного місця вирішив заготовити собі ягід на зиму. Того, хто це зробив, виявити не вдалося, але тоді ж і виникло тверде й переконливе рішення – створити заповідну територію.
Перш за все, всі гуртом опрацьовували нормативну базу й вивчали природоохоронне законодавство України. Одразу ж вихованці учнівського лісництва розпочали працювати над науковими дослідженнями за темою «Вивчення рослинності та флористичного складу урочища «Адамове Займисько» з метою створення заповідника»».
Однак, таку роботу виконати не просто. На перших порах потрібно було відшукати, визначити та вивчити рослини Червоної Книги, виміряти площу, означити межі урочища, створити картосхему. Так як червонокнижні рослини для гербарних зразків не відбираються, їх потрібно було сфотографувати.
Оскільки, в той час кольорова фотографія в нашому краї тільки почала поширюватися, довелось їм звернутися по допомогу у редакцію «Шепетівського вісника». За цей період було проведено десятки експедицій, опрацьовано томи наукової та науково-популярної літератури. Допомагав М.А.Зведенюку і його допитливим школярам ідентифікувати рослини фотокореспондент районної газети Костянтин Білозоров. І результат їх праці не забарився!
Трирічні стаціонарні дослідження дали їм змогу виготовити необхідну документацію, яка із обґрунтуванням та пропозиціями юних пліщинських природоохоронців була передана в Держуправління екобезпеки в Хмельницькій області і рішенням Х сесії Хмельницької обласної ради від 29 лютого 2000 року №10 урочищу було надано статус заповідного.
Роботу виконував учень 10 класу Плакса Валерій. Вона й зіграла для нього важливу роль у виборі майбутньої професії. У цьому ж році Валерій став переможцем ІІІ етапу конкурсу-захисту МАН, що дало йому змогу вступити на біологічний факультет Східноєвропейського Національного університету ім. Лесі Українки і успішно здобути обрану спеціальність і улюблену професію.
Проте, щоб презентувати наукову роботу на Всеукраїнському конкурсі-захисті МАН, потрібно було отримати рецензію, за якою довелося звернутися до науковців Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка.
Раніше Миколі Андрійовичу та його учням не доводилося бачити такого сумніву і здивування учених мужів: «Як? Сільський учитель разом із учнями, без втручання науковців, створили заповідне урочище?». Однак, тільки після того, як їм була представлена необхідна документація, що переконливо підтвердила непересічний здобуток сільської школи, її учнів і вчителя – повірили, визнали високорезультативною науково-дослідницьку роботу і підтримали її та юного дослідника й захисника природи з Полісся своєю науковою рецензією.
Юні природолюби та їх педагог не зупинялись на досягнутих результатах і продовжували індивідуальну та колективну науково-дослідницьку роботу, під час проведення якої збагачувались новими знаннями, підвищували рівень власної дослідницької компетентності, виробляли професійні навички. Учні школи і вихованці еколого-краєзнавчого гуртка постійно пропагували заповідне значення свого урочища на обласних науково-практичних конференціях, конкурсах-захистах МАН та в регіональних ЗМІ.
У 1998 році Міністерство освіти України, Український державний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді оголосили конкурс «Збережемо місцеві природно-історичні святині», згідно з підсумками участі в якому Пліщинська ЗОШ І-ІІІ ст. була нагороджена Почесною грамотою організаторів конкурсу.
Працюючи на екологічній стежині під керівництвом Миколи Андрійовича, юні природолюби вивчали не тільки флору, рослинність і тваринний світ, але й історію своєї місцевості. Взявши участь у Всеукраїнському конкурсі «Мій рідний край, моя земля», вони ввійшли до складу його переможців і 12.01.1999 року отримали Грамоту Міністерства освіти України та Українського державного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді.
Проте і вчителям, і учням бракувало досвіду проведення дослідницько-експериментальної роботи та наукової підтримки. Відчувалися недоліки у володінні методикою досліджень і катастрофічно не вистачало спеціальної та науково-популярної літератури. Відтак з’явилася нагальна потреба безпосереднього зв’язку з вченими.
Так розпочалася інтенсивна робота з налагодження зв’язків та співпраці з вищими навчальними закладами і науково-дослідницькими установами та їх фахівцями, серед яких – Національна академія наук України (д.б.н., професор Віктор Іванович Мельник та к.б.н., завідувач лабораторією медичної ботаніки Національного ботанічного саду ім. М.Гришка Надія Іванівна Джуренко), Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка (д.б.н., професор Людмила Григорівна Любінська), Національного університету біотехнологій та природокористування (к.с/г.н., доцент Людмила Леонідівна Решетник), Національного ЛТУ України ( к.б.н., професор Іван Степанович Вінтонів та д.с/г.н., доцент Іван Миколайович Сопушинський), Подільського державного аграрно-технічного університету (д.с/г.н., завідувач кафедри плодоовочівництва, лісового та садово-паркового господарства Василь Іванович Овчарук).
Пліщинських школярів і юних лісівників цікавили теми з ботаніки, агрохімії, рослинництва, топоніміки, геології, лісознавства. Разом з М.А.Зведенюком вони опрацювали наукову літературу і виявили, що в їх зоні майже не вивчені деревинознавчі характеристики основних лісоутворюючих порід. Саме науковці Національного ЛТУ України запропонували виконувати дослідження на тему «Вплив умов зростання на якісні характеристики деревини клена-явора, сформованої в Шепетівському держлісгоспі». Звичайно, про клен-явір тут чули. Але чути одне, а побачити – зовсім інше.
Розпочали, як завжди, з підбору літератури. При цьому виявилося, що однієї дендрології для них уже замало. І тут надійшла допомога від науковців. За допомогою професора І.В.Вінтоніва визначили пробні площі, вивчили лісову типологію кварталів і заклали дослідження.
Майже три довгих роки школярі наполегливо працювали за науковим завданням, адже тема була включена в науковий напрямок кафедри ботаніки, деревинознавства та недеревних ресурсів лісу Національного ЛТУ України, старанно проводили як стаціонарні, так і експедиційні дослідження, пропагуючи роботу у ЗМІ та приймаючи найактивнішу участь у різних конкурсах-захистах і науково-практичних конференціях.
Співпрацюючи з науковцями, Микола Андрійович вишукував оптимальні форми організації дитячої творчості і особливу увагу приділив створенню в школі учнівського лісництва, організація та практична діяльність якого розпочалася з 1 червня 2006 року на базі Камя’нківського лісництва ДП «Шепетівський лісгосп».
З перших днів створення і до цього часу Микола Андрійович незмінно залишається керівником Пліщинського учнівського лісництва.
В 2009 році, перед виїздом юних лісівників з Пліщина у Москву на Міжнародний юніорський лісовий конкурс студентської та учнівської молоді, де вони мали представляти юних лісівників України, начальник управління кадрів Державного комітету лісового господарства України Ігор Ананійович Перетятко запропонував їм назвати учнівське лісництво «Пліщинське» – на честь їх рідного села, що усім сподобалось і така назва колективу юних лісівників прижилася і залишилась до цього часу.
Дирекція держлісгоспу під час проведення базового лісовпорядкування в 2011 році виділила юним лісівникам для догляду та навчальної праці 96 га лісу ДЛФ, а в 2014 році врахувала їх ентузіазм і успіхи у лісогосподарській справі й закріпила за їх шкільним лісництвом квартали № 22, 26, 27 Пліщинського лісництва загальною площею 200 га. Такий серйозний і виважений підхід до працьовитих дітей був зумовлений довір’ям до них та їх учителя з боку професійних лісників, глибоким взаєморозумінням та тривалою співпрацею місцевих педагогів і лісівників, спрямованою на удосконалення організаційних засад ефективної виробничої, лісогосподарської та іншої діяльності учнівських лісництв, формування екологічної культури особистості на основі суспільної та індивідуальної свідомості.
Сьогодні за учнівським лісництвом закріплено 200 га лісових культур, заповідне урочище «Адамове Займисько» площею 7 га, шкільний дендропарк (2,5 га), а у п’яти його ланках, сформованих із учнів 5-11 класів, навчається й працює більше 60 юних лісівників. Території, закріплені за учнівським лісництвом, розміщені в зоні Шепетівського Полісся. В основі цього округу лежить Шепетівський тектонічний блок, який займає найпівнічнішу частину області і відзначається найменшими абсолютними висотами поверхні. Середні абсолютні висоти його коливаються в межах 220-240 м. н. р. м.
Район функціонування Пліщинського учнівського лісництва характеризується лісовою, лучностеповою, лучною і болотною рослинністю.
Землі ДЛФ ДП «Шепетівське лісове господарство» характеризуються великою строкатістю флори та рослинності, що забезпечує хороші умови для роботи вихованців учнівського лісництва «Пліщинське», котре давно стало опорною базою для виконання пошукової та науково-дослідницької роботи юних лісівників шкіл району, зразком організації і проведення цього напрямку педагогічної, індивідуальної й колективної дитячої еколого-натуралістичної творчості та праці для навчальних закладів області.
Сьогодні це учнівське лісництво – унікальне у своїй діяльності, а його юні лісівники – постійні активні учасники природничо-краєзнавчих науково-практичних конференцій та неодноразові переможці профільних обласних, Всеукраїнських і міжнародних конкурсів.
Село Пліщин – рідне село М.А.Зведенюка, яке має власні традиції і перспективи у науковій праці. Мабуть, немає в Україні багато таких сіл, де б за кілька десятиліть сільські вчителі вивчили й виховали для вітчизняної науки майбутніх вісім вчених, причому, четверо з них – доктори наук. На високому науковому рівні тут проводилася пошукова і науково-дослідницька робота школярів. Відрадно й те, що сучасна сільська школа не порушила давніх традицій і двоє її випускників, уже в незалежній Україні, отримали вчений ступінь кандидатів сільськогосподарських наук, сьогодні один випускник – працює старшим науковим співробітником Національного природного парку «Мале Полісся», ще двоє – навчаються в аспірантурі.
Микола Андрійович, як вчитель хімії та керівник учнівського лісництва, прагне не тільки розширювати тематику науково-дослідницьких робіт, а й вселяти в юних лісівників надію на успіх, у процесі проведення профорієнтаційної роботи намагається допомогти їм визначити для себе майбутню спеціальність, переконує своїх вихованців, що важливо на початковому етапі повірити в себе і свої сили, переконатись у правильності обраного шляху та наполегливо йти до омріяної мети. Йому часто вдається здійснювати задумане.
Перші в Шепетівському районі грамоти переможців обласного етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук України отримали пліщинські школярі – вихованці учнівського лісництва Тетяна Зведенюк та Валерій Плакса. Перший Диплом переможця з Республіканської науково-практичної конференції привезла з Києва у рідну школу Тетяна Зведенюк, тоді ще учениця 10 класу, а в 11 класі їй уже не було рівних на ІІ-й обласній дитячій науково-практичній конференції в Хмельницькому ОЕНЦУМ.
Разом з групою науковців і авторитетних педагогів, детально розпитуючи про проведені досліди і прискіпливо оцінюючи знання й отримані результати 7-річної дослідницько-експериментальної роботи юної пліщинської лісівнички, голова журі – відомий подільський аграрій і науковець Віктор Станіславович Радомський захоплювався рівнем і якістю її виконання, а наостанок заявив учасникам конференції «Так це ж рівень хорошої студентської дипломної роботи аграрного університету, яка заслуговує оцінки не нижче «четвірки» з плюсом!». То був осінній Тетянин день, який добре запам’ятався їй та її учителю, членам журі і дирекції та педколективу Хмельницького ОЕНЦУМ!
Сьогодні Тетяна Борисівна Зведенюк та Валерій Миколайович Плакса уже кандидати наук, які наполегливо працюють на благо вітчизняної науки та народного господарства і продовжують здобувати наступні наукові ступені.
У 2005 році учень 11 класу Пліщинської ЗОШ І-ІІІ ст. Вадим Рябов був запрошений для участі у Всеукраїнському біологічному симпозіумі молодих учених, аспірантів, студентів ВНЗ та учнів-старшокласників «Сучасний стан біологічної науки: досягнення, проблеми і перспективи розвитку».
Презентуючи роботу на тему «Вплив умов зростання на якісні характеристики деревини клена-явора, сформованої в державному підприємстві «Шепетівське лісове господарство», він зумів зацікавити результатами своєї роботи вчених Національної академії наук.    Дослідження, виконане одинадцятикласником Вадимом Рябовим під керівництвом Миколи Андрійовича Зведенюка, було визнане науковцями одним із самих змістовних, актуальних і результативних, а юний доповідач з Пліщина – нагороджений Грамотою Національної академії наук України, яку урочисто вручив йому у фіналі симпозіуму Герой України, двічі Герой Соціалістичної Праці, Президент Національної академії наук України, академік Борис Євгенович Патон.
img6Згодом, ця учнівська робота принесла користь не тільки вченим, а й виробництву, бо з метою збереження генофонду цінних особин, директором ДП «Шепетівський лісгосп» Володимиром Михайловичем Сасюком було видано відповідне розпорядження про забезпечення охорони окремих дерев клена-явора з декоративною деревиною ( розпорядження від 03.01.2005 р. № 2).
У 2006 році під час проведення ІІІ етапу конкурсу-захисту МАН України робота Вадима Рябова була відзначена Дипломом ІІ ступеня.
Досконало вивчивши роботу і ознайомившись зі здобутками юннатів, вникнувши у шкільні проблеми й побажання юних лісівників, назустріч школярам та їх педагогам пішло керівництво ДП «Шепетівський лісгосп» і саме тоді наказом директора підприємства від 1 червня 2006 року № 123 на базі Кам’янківського лісництва було створене Пліщинське учнівське лісництво, що дало змогу ще більше наблизити учнів школи до виробничих процесів та краще вивчити проблеми лісового господарства краю.
В роботу лісництва включились 35 учнів VІ – ХІ класів, які проводили дослідження в галузі лісового господарства, а на території Романівського лісництва ними були віднайдені особини клена-явора із аномальною будовою деревини, яка високо цінується на світовому ринку. При цьому, були відібрані взірці, проведені необхідні дослідження фізико-механічних властивостей та фенологічні спостереження. Вихованцями учнівського лісництва було розмножено цінні особини клена-явора способами щеплення і живцювання.
У 2007 році учень 10 класу Пліщинської ЗОШ І-ІІІ ст. Олександр Мнюх, презентуючи роботу на тему «Біоекологічні характеристики клена-явора форми «пташине око», сформованого на землях ДП «Шепетівське лісове господарство» на Міжнародному Конгресі «Живи, Земле!», виборов перше місце серед 27 респондентів і був нагороджений Дипломом І ступеню. Виконана ним науково-дослідницька робота стала визначальною у виборі майбутньої спеціальності.
Закінчивши Національний лісотехнічний університет України, Олександр Мнюх став працювати на посаді старшого наукового співробітника НПП «Мале Полісся» і одночасно готує до захисту кандидатську дисертацію.
Вагомі успіхи, які здобувало учнівське лісництво, окрилювали юних лісогосподарів і вони працювали ще інтенсивніше. Пожвавилась пошуково-дослідницька та наукова робота, а при безпосередній участі науковців розширювалася тематика дослідів. Випускники школи ставали студентами лісогосподарських вузів, а юні лісівники розширювали кордони співпраці.
Врожайним для юних дослідників був 2009 рік. Взявши участь у Всеукраїнському конкурсі наукових робіт в галузі лісового господарства, котрий проводило Державне агентство лісових ресурсів України, вони виграли його і вибороли право на участь у VІ Московському Міжнародному юніорському лісовому конкурсі.
На конкурс, де були представлені 20 робіт із різних держав світу, відрядили випускника школи Олександра Мнюха та десятикласницю Оксану Пісну. Делегація України презентувала роботу на тему «Біоекологічні особливості і якісні характеристики клена-явора форми «пташине око», сформованого на кордоні ареалу в Україні»».
Нелегко було боротися сільським школярам із студентами університетів Кореї, Куби, Японії, Аргентини, Німеччини, Китаю та інших розвинутих держав світу. Проте юним пліщинським лісівникам вдалося гідно презентувати на цьому конкурсі Україну, адже вони отримали Дипломи лауреатів і вибороли ІІІ призове місце.
Після їх повернення з Міжнародного конкурсу переможцями, в координаційної ради учнівського лісництва виникло бажання розширити науково-дослідницьку базу для навчання, розвитку і становлення юних лісівників.
Так, за ініціативою їх незмінного керівника та за сприяння директора ДП «Шепетівський лісгосп», Відмінника лісового господарства України Володимира Михайловича Сасюка, під керівництвом лісничого Кам’янківського лісництва, Відмінника лісового господарства Юрія Володимировича Мартинюка та його помічника Михайла Вікторовича Савчука, було закладено дендропарк на території колишнього панського саду площею 2,5 га.
В шкільному дендропарку зростає тепер близько 1500 дерев та кущів 83 видів. Більшість із них це ендемічні та реліктові рослини.
Дендропарк знаходиться в процесі становлення, проте до його складу входять ділянки голонасінних, плодового саду, липова та акацієва алеї, кам’яниста гірка, колекційна ділянка, на якій зростають клени-явори 15 видів, також створено селекційну ділянку. Із голонасінних на території дендропарку можна побачити гінкго дволопатеве, коніку, сосну кедрову сибірську, ялицю білу, різні види туй та ялівців  тощо.
Посадковий матеріал завозився Миколою Андрійовичем з різних куточків України та світу. Так, гінкго дволопатевим, конікою та деяким іншими саджанцями дендропарк забезпечив український елітно-насіннєвий центр, що розташований в селі Гаразджа на Волині ( дир. Тетяна Леонідівна Неводнічек), різні види жасмину, катальпу дрібноквіткову завезли з ботанічного саду Хмельницького національного університету, саджанцями кленів-яворів учнівське лісництво спонсорували вчені Національного природного парку «Софіївка», а сосна кедрова сибірська – подарунок Ханти-Мансійських лісівників їх учнівському лісництву. Завезена вона звідти юними лісівниками як пам’ять про Х Міжнародний ювілейний лісівничий конкурс.
Зростає в дендропарку і ялиця біла (гребінчаста смерека) – (Abies alba pectinata), яку важко зустріти на Шепетівщині. Названа вона так через білуватий нижній бік хвої. Поширена в Європі і Карпатах. Тіньовитривала порода, вимоглива до ґрунту і вологості атмосфери. Ялиця біла – одна з цільових деревних порід України. Її велике господарське значення визначається тим, що деревина широко використовується в будівництві, хімічній, паперовій, меблевій промисловості, дуже цінний підгін. Ялицева олія – важлива сировина для виробництва синтетичної медичної камфори. Олію ялиці використовують для лікування ангіни, кашлю, грипу, бронхіту, запалення легень, пародонтозу і захворювань ротової порожнини, зубного болю, стенокардії, радикуліту, міозиту та ін.
З листяних порід, які доглядають юні лісівники, в дендропарку зростає евкомія в’язолиста (Eucommia ultoides Oliv), родина якої представлена одним видом, а відома вона китайцям понад 5000 років як лікарська рослина, що лікує хвороби серця, печінки, обміну речовин, має також тонізуючу здатність. Інша її назва цзи-лянь (шовкові нитки), що відображає наявність гутаперчі в листках.
М.А. Зведенюк навчив своїх юних екскурсоводів охарактеризувати флору всього дендропарку, де вони з великим задоволенням проводять для кожного бажаючого екскурсію і кожен зможе побачити та ознайомитися із всіма видами рослин, що завезені і проростають на одній із станцій екологічної стежини.
Для покращення вигляду території дендропарку, юні лісівники, за допомогою керівників базового лісогосподарського підприємства, заклали тут ще й розарій та розмістили агітаційні щити і аншлаги, альтанки, побудували арку, поставили лавки для відпочинку. Дендропарк повністю огороджений. Наочна агітація, розміщена в ньому, сприяє залученню до роботи в учнівському лісництві молодших школярів.
В плані роботи учнівського лісництва – організаційна робота, виробнича, навчальна діяльність, науково-дослідницька, виховна, культурно-масова робота, відпочинок. Його вихованці вивчають основи ведення лісового господарства, дендрологію, деревинознавство, лісову типологію, фітопатологію, ентомологію, лісонасінну справу, знайомляться з особливостями ведення лісового господарства в інших регіонах нашої держави та світу.
Під керівництвом Миколи Андрійовича юні лісівники садять ліс, доглядають за насадженнями, прибирають ліс від захаращень, озеленюють береги річок та ставків, вивчають фізико-географічні умови району дослідження, ґрунти, рослинність та флору, тваринний світ, розселюють мурашники, виготовляють годівнички та шпаківні. Постійно, уже багато років поспіль, проводять фенологічні спостереження.
Вивчають вони й інноваційні технології ведення лісового господарства. Так, на базі учнівського лісництва впроваджено у виробництво вирощування сіянців із закритою кореневою системою, вивчені і застосовуються на практиці різні види щеплень. Ознайомлюються також школярі і з недеревними ресурсами лісу.
Важливою базою для проведення дослідницької роботи залишається заповідне урочище «Адамове Займисько», оскільки на його території зростають дуже цінні й рідкісні види трав’янистих і дерев’янистих рослин, догляд та охорону яких здійснюють пліщинські школярі. За допомогою науковців юним дослідникам вдалося досконало вивчити біоекологічні особливості перстача білого, первоцвіту весняного, дзвоників персиколистих, анемони жовтецевої та цілого ряду трав’янистих рослин.
Однією із унікальних рослин, що зростає в заповідному урочищі є відкасник осотовидний (Carlina cirsioides Klok.) – рослина, що належить до малопольсько-люблінсько-волиноподільсько-придніпровських ендеміків (Б.В.Заверуха, 1985; Червона книга України, 2003) і занесена до Червоної книги України як вразливий вид, а також до Європейського Червоного списку. Ареал виду займає частину Польщі та України. В Україні поширений на Поділлі та в північній частині Полісся. За підтвердженням учених ( В.І.Мельник, 2010), в Хмельницькій області «Адамове Займисько» – єдина територія зростання цієї рослини. Вид відноситься до ксерофітів, проте є також відомості про його зростання у більш вологих умовах ( Червона книга України, 2009, Б.В.Заверуха, 1981, 1985).
З метою забезпечення належної охорони виду, необхідно здійснити інвентаризацію локальних популяцій в межах природного ареалу, дослідити його стан, а також еколого-ценотичні умови місцезростань. Такі дослідження особливо важливі на недостатньо вивчених, з позиції фітосозології, територіях, до яких належить і Мале Полісся. Характерними рисами місцевих природних умов є рівнинність території, незначне коливання відносних висот, велике поширення пісків, слабоврізані річки. Тому юні лісівники зі своїм керівником вирішили вивчити тему «Відкасник осотовидний ( Carlina cirsioides Klok.) – рідкісний вид флори Європи». Опрацювавши літературу, вони виявили, що рослинність східної частини Малого Полісся вивчена лише фрагментарно.
Багато праць по вивченню цього питання присвятили А.Барбарич, Є.Брадіс, Ю.Шеляг-Сосонко, Т.Андрієнко, Я.Дідух, П. Плюта., Л. Юглічек та ін. Перші особини виду були виявлені в Чернігівській, Тернопільській та Вінницькій областях. Справжня C. cirsioides ( Klok.) зростає тільки в Карпатах і Прикарпатті. Широку характеристику наведено у статтях М. В. Клокова (1954) і визначнику рослин УРСР( 1950,360с.)
М.В. Клоков (1962) характеризує рослину, даючи їй назву страхополох. Рослина із поодинокими стеблами 5 – 55 см заввишки, прямостоячими, простими, клочкувато-павутинистими, до цвітіння тонкоповстистими. Листки зібрані в прикореневу розетку та розміщені по стеблу, світло-зелені, жорсткуваті, черешкові. Суцвіття – кошик, близько 9 – 13 см у діаметрі. Сім’янки довгасті – до 3,8 – 6 мм завдовжки, 1,5 – 2 мм завширшки, темно – сірі, густоволосисті. Зростає у розріджених лісах, на сухих луках і степових схилах, а в Південній частині Полісся, в Західному і Правобережному Лісостепу – спорадично. Проте, на відміну від наукових даних, школярі виявили, що рослини відкасника осотовидного в їхньому урочищі суттєво різнилися, вони були вищими на 40 – 45 см., а кошик досягав до 15 см в діаметрі. Окрім того, в урочищі для цього виду був подовжений вегетаційний період.
Вивчивши біоекологічні особливості цієї рослини під керівництвом Миколи Андрійовича, учениці Юлії Румак вдалося не тільки розмножити її вперше в Європі в культурі насінним способом і створити цілу плантацію, а й, провівши дослідження на БАР, на базі лабораторії медичної ботаніки НАН України, виявити в ній інсулін ( Н.І.Джуренко). Методика вирощування та живий матеріал були передані в НАН України д.б.н. В. І. Мельнику і під його пильним наглядом рослини прекрасно прижилися і розмножуються в Національному ботанічному саду ім. М. Гришка, а Юлія Румак пов’язала свою подальшу долю із рослинництвом і успішно здобуває професію в Національному університеті біотехнологій і природокористування ( м. Київ).
Вихованка учнівського лісництва Оксана Пісна, яка мріяла про навчання в Національному ЛТУ, вирішила досконало вивчити тему «Біоекологічні особливості різноманіття клена-явора в ботанічних садах та парках України». Будучи лісничим учнівського лісництва, вона протягом трьох років працювала над обраною темою, дослідницький матеріал для якої відбирався по території правобережної України: в Карпатах, Кам’янець-Подільському ботанічному саду та дендропарку, Національному природному парку « Софіївка» і, звичайно, на території лісгоспів Хмельниччини. Виконання науково-дослідницької роботи допомогло Оксані остаточно визначитися з майбутньою професією і тепер вона навчається в обраному нею університеті по спеціальності «лісове господарство».
З цікавістю юні лісівники виконували науково-дослідницьку роботу на тему «Дендрологічні шкали дуба звичайного, сформованого в басейні річки Прип’ять». Коли ж високу результативність дослідницьких робіт учнівського лісництва помітили науковці, доктор сільськогосподарських наук, професор І.М.Сопушинський запропонував юним лісівникам провести під його керівництвом дослідження на теми «Біоекологічні особливості сосни звичайної, сформованої на території Малополіської низовини» та «Біоекологічні особливості дуба звичайного, сформованого в басейні річки Прип’ять», попередньо погодивши тематику на засіданні кафедри.
Визначивши пробні площі, склавши план і підібравши літературу, юні дослідники приступили до роботи, де головними виконавцями стали Максим Роговський та Олег Мнюх. І хоч Максим не був учнем Пліщинської ЗОШ І-ІІІ ст. і виконувати цю роботу йому було непросто, він день за днем долав відстані й примхи погоди і під керівництвом М.А.Зведенюка наполегливо проводив дослідження, працював над досягненням намічених результатів. Поряд з цим – участь у конкурсах, науково-практичних конференціях, конкурсах-захистах МАН, пропаганда в ЗМІ.
У 2013 році, після перемоги в ІІІ етапі конкурсу-захисту МАН, керівники дослідницької роботи і Максим вирішили спробувати вибороти право взяти участь у ювілейному Х Міжнародному лісовому юніорському конкурсі, що мав проходити у Москві та Ханти-Мансійську. Для початку прийняли участь у конкурсі наукових робіт учнівських лісництв, котрий проводило Державне агентство лісових ресурсів України.
Отримавши абсолютну перемогу серед 28 респондентів у Києві, розпочали підготовку до участі у фіналі цього міжнародного форуму.
З великим розумінням віднеслися до цієї підготовки як в Держагентстві лісових ресурсів, так і в обласному управлінні лісового та мисливського господарства. Суттєву практичну допомогу надала головний спеціаліст відділу науки і зв’язків з громадськістю Держагентства Ольга Олексіївна Клименко.
Безпосередню участь у цій справі приймали головний лісничий облуправління ЛМГ Володимир Михайлович Хоптинець і заступник голови Товариства лісівників Хмельниччини Петро Андрійович Дідик, директор ДП «Шепетівське лісове господарство» Володимир Михайлович Сасюк та головний лісничий Олександр Васильович Заблоцький, які забезпечували всебічну підтримку під час підготовки команди до поїздки.
І ось юні лісівники зі своїм наставником з села Пліщин, представляють Україну у Москві, де з приємністю зустрілися з білорусами, таджиками, німцями, японцями – з друзями, з якими вони познайомилися ще на VІ Міжнародному юніорському лісовому конкурсі. Як давніх знайомих, їх радо зустріли Голова Номінаційного комітету, академік РАСГН Анатолій Іванович Писаренко, заступник голови, академік Сергій Анатолійович Родін та директор Управління лісів і геодезії Польщі Януш Давидзюк, академік РАСГН Катерина Григорівна Мозолевська і професор бразильського університету з Сан-Пауло Естравіз Луіс та ще дев’ять членів журі з різних куточків світу.
В конкурсі приймали участь делегації з 29 держав світу, які представили на суд учасників конкурсу та Номінаційного комітету 35 науково-дослідницьких робіт. Школяр-українець зі своїм керівником добре розуміли всю відповідальність за довірену їм справу, адже презентували свою роботу п’ятнадцятими після студентів з університетів Малайзії та Куби. Досліджуваною темою зацікавилися росіяни, японці і, особливо, поляки, від яких після презентації Максиму Роговському та його керівнику надійшла велика кількість запитань та пропозицій.
Тоді їм довелось не тільки пояснити результати досліджень на науковому рівні, а й давати відповіді на запитання, що навіть не стосувалися теми конкурсної роботи. Конкурсанти з Польщі зацікавилися екотипами сосни звичайної, які переважають у нашій місцевості, адже зона Малого Полісся від Рави-Руської переходить на територію Польщі (Хелмська височина). Цікавим для дискусії було й те, що, наприклад, якраз у цій зоні переважає волинський екотип сосни.
Похвилюватися довелось добряче, адже засідання номінаційного комітету у фіналі конкурсу для пліщинських юних лісівників фактично стало оцінюванням не лише рівня української команди, а й було для них підведенням на міжнародному рівні підсумків їх майже трирічної науково-дослідницької діяльності.
Однак, фінал для них і України став успішний, бо на цьому солідному заході їх конкурсна робота за рівнем виконання, досягнутих результатів і актуальності теми з деревинознавства була представлена лише одна, а вони гідно презентували Шепетівщину, Хмельниччину, державу і на високому міжнародному рівні в урочистій обстановці отримали Диплом Лауреата та вибороли почесне призове ІІІ місце. Закінчивши школу, вихованець учнівського лісництва Максим Роговський вступив на лісогосподарський факультет Національного ЛТУ, де успішно навчаючись, продовжує наукові дослідження розпочаті в учнівському лісництві.
Та все, що розпочалося раніше – повинно закінчитися, а розпочата робота – продовжуватися. Основні зусилля юних лісівників школи М.А.Зведенюк направив на упорядкування заповідного урочища та шкільного дендропарку, який постійно поповнюється рідкісними для даної місцевості деревними та кущовими видами рослин. У ньому вони проводять догляд за насадженнями, скошування трави, прибирання території від захаращень. Їх шкільний дендропарк став природною лабораторією для проведення спостережень та досліджень.
Влітку 2014 року команду юних пліщинських лісівників було направлено у старовинний Луцьк для участі у VІІІ Всеукраїнському зльоті учнівських лісництв загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів. Радості юних лісівників школи, а особливо Олега Мнюха та Наталії Семенюк, яким довірили представляти Хмельниччину, не було меж, адже вони завжди охочі й готові відвідати такі високі зібрання з метою презентації власних здобутків і побачити, повчитися, набратися досвіду в інших та запровадити його у власній діяльності. Робота Зльоту розпочалася із наочної презентації діяльності учнівських лісництв. Аналізуючи презентації лісництв інших областей, пліщинці зробили для себе висновки, що працюють вони не гірше від інших.
Другим етапом був етап живої презентації, під час якої вони постаралися не покрасуватися на сцені, а показати свою реальну практичну роботу. Третій етап – захист науково-дослідницьких робіт, де Наталія Семенюк презентувала роботу на тему «Декоративна текстура деревини ясена звичайного форми «хвилясто-завилькуватий»». Журі високо оцінило рівень досліджень, підготовки і захисту роботи та знання юного науковця з Пліщина і присудили їй перше місце.
Відповідно до підведених підсумків Зльоту, команда Пліщинського учнівського лісництва стала його переможцем, виборола Гран-Прі і почесне право приймати у себе в школі та в інших закладах освіти і лісгоспах Хмельниччини ІХ Всеукраїнський зліт учнівських лісництв загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів.
Після успіху на цьому Зльоті, Товариство лісівників Хмельниччини запропонувало юним лісівникам Пліщинської ЗОШ І-ІІІ ст. взяти участь у конкурсі на краще учнівське лісництво, який проводився Товариством лісівників України. Участь була результативною, бо, як і в 2012 році, вони знову посіли на цьому конкурсі почесне ІІ місце, поступившись лише команді юних лісівників із Сумської області.
Перемоги в конкурсах для учнівського лісництва «Плішинське» та юних лісівників є заслуженими нагородами за непересічні знання і здобутки, але працюють вони не заради відзнак. Найголовнішим у своїй діяльності, поряд з навчанням і науково-дослідницькою роботою, школярі вважають виробничу й профорієнтаційну роботу та лісогосподарські заходи по відтворенню і охороні лісових багатств. Вони пишаються тим, що Пліщинське учнівське лісництво – єдине в Україні, яке створило і має своє заповідне урочище, а гордістю школи, села й району став шкільний дендропарк.
За останні 10 років юними лісівниками було висаджено 58,5 га лісу, а за весь період ця площа збільшується в рази. Щорічно вони прибирають ліс від захаращень на площі не менше 10 га. По обидва боки протяжністю 9км обсадили вербовими живцями береги річки Очеретянка. Вже давно стало традицією виготовлення школярами шпаківень та годівничок для птахів і їх підгодівля, розселення мурашників.
У галузі лісового господарства на різних посадах працюють 29 колишніх вихованців учнівського лісництва. Серед них: лісники, майстри лісу, інженери лісових культур, помічники лісничих, лісничі. Шкільне лісництво стало кузнею молодих науковців. Так, випускники школи ХХІ століття Валерій Миколайович Плакса та Тетяна Борисівна Зведенюк захистили дисертаційні роботи і отримали звання кандидатів с/г наук, Максим Сергійович Ткачук навчається в аспірантурі Національного університету біотехнологій та природокористування, Олександр Мнюх працює старшим науковим співробітником НПП « Мале Полісся» виконуючи дисертаційну роботу по дослідженню вільхи чорної, сформованої в зоні Малого Полісся, під керівництвом д.c/г.н., професора І.М.Сопушинського.
Сьогодні 5 пліщинських випускників навчаються у лісівничих вищих навчальних закладах, ще двоє планують вступити до Національного ЛТУ України.
Для покращення підготовки юних друзів лісу і профорієнтаційної роботи в школі, за допомогою лісівників, керівнику учнівського лісництва вдалося оформити клас учнівського лісництва та істотно покращити матеріально-технічну базу самої школи.
Звичайно, що простій сільській школі було б важко досягнути таких результатів без допомоги шефів-лісівників з якими Микола Андрійович підтримує тісні ділові й дружні стосунки. Тут відчувають взаєморозуміння і постійну підтримку керівництва Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства, в особі начальника управління, Відмінника лісового господарства, Заслуженого лісівника України Лісового Віталія Митрофановича, його першого заступника, голови Товариства лісівників Хмельницької області, Відмінника лісового господарства, Заслуженого лісівника України Хоптинця Володимира Михайловича.
Безпосередню участь у роботі учнівського лісництва приймають директор ДП «Шепетівське лісове господарство», Відмінник лісового господарства Сасюк Володимир Михайлович і головний лісничий Заблоцький Олександр Васильович, лісничі Пліщинського та Кам’янківського лісництв Савчук Михайло Вікторович і Відмінник лісового господарства Мартинюк Юрій Володимирович, інженер лісових культур Анна Олександрівна Кирильчук.
Вони не зважають на завантаженість виробничими справами і завжди знаходять час не тільки на практичну допомогу юним лісівникам, а й на лекційну форму роботи, знайомлячи дітей з основами дендрології, лісівництва, захисту лісу та інноваційними технологіями. Під час проведення занять доносять до них не тільки загальновідомі характеристики про ту чи іншу деревну, або кущову породу, а й наводять цікаві факти з міфології та топоніміки. Таким чином, навчальні заняття з цих предметів стають дуже цікавими для дітей. Посильну допомогу у цій справі надають їм і науковці Національної академії наук та ряду вузів України.
В 2015 році М.А.Зведенюку і його юним лісівникам вдалося поповнити дендропак саджанцями ялиці одноколірної, ялини колючої та ялини звичайної.
Миколу Андрійовича та його здобутки праці, як вчителя, ще з 90-х років помітили освітянські очільники і не забарилися для нього, так звані серед вчителів, подарунки на все життя – грамоти та дипломи. Першу Почесну грамоту Хмельницького обласного управління народної освіти він отримав у квітні 1990 року з формулюванням «за активну участь в організації обласної виставки кращих робіт трудових об’єднань школярів, гуртків юннатів, юнацьких секцій товариства охорони природи за 1989 рік».
image (1)За 33 роки педагогічної кар’єри він нагороджувався 36 разів дипломами, грамотами, подяками різного рівня, а його портрет був занесений на районну Дошку пошани та Дошку пошани районного відділу освіти. У 2006 році він був нагороджений районною премією ім. Миколи Островського, а у 2014 році – висовували на здобуття премії ім. Миколи Дарманського. Протягом 13 років отримував, хоч і невеликі, але ще й грошові премії. Все це його нагороди, лише як вчителя. Крім цього, понад 50 нагород отримали гуртківці М.А. Зведенюка.
У вересні 2015 року, разом з окремими навчальними закладами і лісгоспами області, Пліщинське учнівське лісництво достойно прийняло ІХ Всеукраїнський зліт юних лісівників на базі своєї школи, стало переможцем Зльоту й отримало ряд заслужених нагород, почесне звання «Зразкове учнівське лісництво» і право представляти Хмельниччину на наступному Х Зльоті в Черкаській області.
Сьогодні досвід педагогічної праці цього сільського вчителя став надбанням педагогів України і до нього їздять вчитись колеги з різних куточків нашого краю.
Педагогічна творчість Миколи Андрійовича і науково-дослідницька діяльність його учнів та гуртківців неодноразово ставали об’єктом для вивчення передового педагогічного досвіду методичною службою загальноосвітньої, позашкільної і післядипломної педагогічної освіти, публікацій і пропагування в педагогічній пресі та електронних ЗМІ.ІХ Зліт (фото делегації)(1)
Незважаючи на вагомі успіхи у діяльності учнівського лісництва, його керівництво і вихованці не думають зупинятися на досягнутому.  У перспективі вони намітили розширення території шкільного дендропарку на всю площу урочища «Панський сад», а це значить, що потрібно додатково окультурити і заліснити майже 7 гектарів площі. І вони це зроблять!
Юні лісівники Пліщинської ЗОШ І-ІІІ ст. будуть гідною зміною своїм трудолюбивим попередникам і зможуть ефективно розвивати лісогосподарський комплекс рідного краю та незалежної України, а їх керівник М.А.Зведенюк та його учнівське лісництво ще довго служитимуть зразком для інших.
Професійне кредо педагога-новатора, ентузіаста юннатівської справи Миколи Андрійовича Зведенюка:
«Від учня школи, вихованця гуртка – до кандидата наук».

 

Див. за посиланнями:

“Подільська панорама” Хмельницької ОДТРК “ПОДІЛЛЯ-ЦЕНТР” про презентацію книги “Живі смарагди Шепетівщини” та здобутків і досвіду роботи педагога-натураліста М.А. Зведенюка
Зразкове учнівське лісництво: досвід праці і співпраці (Газета “Подільські вісті” 20 вересня 2016 р., №105)
  Освітяни Хмельниччини вивчають досвід плідної співпраці лісівників і педагогів Шепетівщини (сайт НЕНЦУМ)
  Юннатівському руху в Україні – 90! ЮННАТИ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ: ПЛІЩИНСЬКЕ УЧНІВСЬКЕ ЛІСНИЦТВО (сайт Національного ЕНЦУМ МОН України)
На Хмельниччини побачила світ книга-нарис “Живі смарагди Шепетівщини” (сайт Державного агентства лісових ресурсів України)
Всеукраїнський Гран-прі юних лісівників Хмельниччини (сайт Хмельницької обласної ради)
Державне агенство лісових ресурсів України: “Юні лісівники Хмельниччини. Пліщинське учнівське лісництво”
ЮНІ ЛІСІВНИКИ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ : ПЛІЩИНСЬКЕ УЧНІВСЬКЕ ЛІСНИЦТВО (сайт Хмельницького ОУЛМГ “Ліси Хмельниччини”)
Ліс – наше багатство! (сайт ДОН Хмельницької ОДА)
Відкритий урок: “Учні Його величності лісу” (Всеукраїнська екологічна газета “Природа і суспільство”)
На базі закладів освіти і лісгоспів Хмельниччини відбувся IХ Всеукраїнський зліт юних лісівників (сайт ДОН Хмельницької ОДА)
ДП “Шепетівський лісгосп” про Пліщинське шкільне лісництво
Лісівники і освітяни Хмельниччини презентували в столиці України здобутки співпраці
Ростимо зміну висококваліфікованих фахівців лісового господарства (Всеукраїнська науково-практична конференція «Відтворимо ліси разом», 21 – 22 березня: [збірник тез / за заг. ред. д.п.н., професора В.В. Вербицького]. – Київ, «НЕНЦ», 2016. – стор. 129-140).
ЕНТУЗІАСТИ ОСВІТИ Сільська школа, де готують кандидатів наук
Керівник учнівського лісництва Микола Зведенюк відзначений Верховною Радою України